- ЕКОНОМІЧНИЙ ОЛІМП: ЛАУРЕАТИ НОБЕЛІВСЬКОЇ ПРЕМІЇ З ЕКОНОМІКИ
Відмінності між версіями «Зелтен Райнхард»
Матеріал з Економічний Олімп
NTI705 (обговорення • внесок) м |
|||
| (Не показані 19 проміжних версій 2 користувачів) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
[[Файл:Reinhard_Selten.jpg|слева|Райнхард Зелтен ]] | [[Файл:Reinhard_Selten.jpg|слева|Райнхард Зелтен ]] | ||
<center>'''Німецький економіст та математик Райнхард (Рейнгард, Рейнхард, Рейхард) Зелтен (Зельтен, Селтен)'''</center> | <center>'''Німецький економіст та математик Райнхард (Рейнгард, Рейнхард, Рейхард) Зелтен (Зельтен, Селтен)'''</center> | ||
| − | <center>''' | + | <center>'''[[Reinhard Selten]]'''</center> |
| − | <center>'''( | + | <center>'''(1930–2016)'''</center> |
| − | Р. Зелтен доопрацював і удосконалив добре відому «рівновагу Неша», що стосується «ігор з неповною інформацією». Разом з Х. Мауерманом він розробив теорію адаптивних прагнень і так звану чисту стратегію з інтуїтивним вибором. Учений припускає, що тільки спеціальний клас точок рівноваги («істинні», або «доскональні») забезпечує раціональну поведінку в безкоаліційній грі. Нобелівську премію з економіки у 1994 р. було присуджено спільно Р. Зелтену, Дж. Харшані та Дж. Нешу «за проведений аналіз рівноваги в некооперативних іграх». | + | <div align="justify">Р. Зелтен доопрацював і удосконалив добре відому «рівновагу Неша», що стосується «ігор з неповною інформацією». Разом з Х. Мауерманом він розробив теорію адаптивних прагнень і так звану чисту стратегію з інтуїтивним вибором. Учений припускає, що тільки спеціальний клас точок рівноваги («істинні», або «доскональні») забезпечує раціональну поведінку в безкоаліційній грі. Нобелівську премію з економіки у 1994 р. було присуджено спільно Р. Зелтену, Дж. Харшані та Дж. Нешу «за проведений аналіз рівноваги в некооперативних іграх». |
| + | : | ||
<center>'''ТВОРИ'''</center> | <center>'''ТВОРИ'''</center> | ||
| − | + | : | |
| − | * | + | * Preispolitik der Mehrproduktenunternehmung in der statis-tischen Theorie / Reinhard Selten. – Berllin ; Heidelberg ; New York : Springer, 1970. – VIII, 195 S. – (Okonometrie und Unternehmensforschung = Econometrics and Operations Research ; XVI). |
| + | * Многошаговые игровые модели и суперигры с запаздыванием / Рейнгард Зельтен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол.: Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 5 : [в 2 кн.]. Кн. 2 : Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 64–100. | ||
| + | : | ||
<center>'''ЛІТЕРАТУРА'''</center> | <center>'''ЛІТЕРАТУРА'''</center> | ||
| − | * | + | : |
| − | * | + | * Біла С. О. Інституціональні теорії еволюції суспільного розвитку в працях лауреатів Нобелівської премії : [Г. Мюрдаль, Дж. Б’юкенен, Р. Коуз, Д. Норт, Дж. Неш, Дж. Харшані, Р. Зелтен] / С. О. Біла // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – № 1. – С. 9–14. |
| − | * | + | |
| − | + | * Вергун В. Зелтен (Selten) Райнхард / В. Вергун // Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин (голова) [та ін.]. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народного госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 594–595. | |
| − | * | + | |
| − | + | * Довбенко М. В. Селтен Рейнхард (Німеччина) / М. В. Довбенко // Видатні незнайомці: (наукові ідеї, здобутки та життя економістів – лауреатів Нобелівської премії) / М. В. Довбенко. – Київ, 2000. – С. 254–257. | |
| − | + | ||
| + | * Шиманська О. Новаторський аналіз рівноваги в теорії ігор та його застосування в економіці : [Дж. Неш, Дж. Харшані, Р. Зелтен] / Оксана Шиманська // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журн. / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль, 2009. – Вип. 2. – С. 117–121.</div> | ||
| + | [[Category: За алфавітом]] | ||
| + | [[Category: За країною]] | ||
| + | [[Category: За роком присудження премії]] | ||
Поточна версія на 08:14, 29 вересня 2022
Р. Зелтен доопрацював і удосконалив добре відому «рівновагу Неша», що стосується «ігор з неповною інформацією». Разом з Х. Мауерманом він розробив теорію адаптивних прагнень і так звану чисту стратегію з інтуїтивним вибором. Учений припускає, що тільки спеціальний клас точок рівноваги («істинні», або «доскональні») забезпечує раціональну поведінку в безкоаліційній грі. Нобелівську премію з економіки у 1994 р. було присуджено спільно Р. Зелтену, Дж. Харшані та Дж. Нешу «за проведений аналіз рівноваги в некооперативних іграх».
ТВОРИ
ЛІТЕРАТУРА
- Preispolitik der Mehrproduktenunternehmung in der statis-tischen Theorie / Reinhard Selten. – Berllin ; Heidelberg ; New York : Springer, 1970. – VIII, 195 S. – (Okonometrie und Unternehmensforschung = Econometrics and Operations Research ; XVI).
- Многошаговые игровые модели и суперигры с запаздыванием / Рейнгард Зельтен // Мировая экономическая мысль. Сквозь призму веков : в 5 т. / Моск. гос. ун-т им. М. В. Ломоносова ; [сопред. редкол.: Г. Г. Фетисов, А. Г. Худокормов]. – Москва : Мысль, 2005. – Т. 5 : [в 2 кн.]. Кн. 2 : Всемирное признание. Лекции нобелевских лауреатов / [отв. ред. Г. Г. Фетисов]. – С. 64–100.
- Біла С. О. Інституціональні теорії еволюції суспільного розвитку в працях лауреатів Нобелівської премії : [Г. Мюрдаль, Дж. Б’юкенен, Р. Коуз, Д. Норт, Дж. Неш, Дж. Харшані, Р. Зелтен] / С. О. Біла // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2008. – № 1. – С. 9–14.
- Вергун В. Зелтен (Selten) Райнхард / В. Вергун // Економічна енциклопедія : у 3 т. / ред. рада: Б. Д. Гаврилишин (голова) [та ін.]. – Київ : Академія ; Тернопіль : Акад. народного госп-ва, 2000. – Т. 1. – С. 594–595.
- Довбенко М. В. Селтен Рейнхард (Німеччина) / М. В. Довбенко // Видатні незнайомці: (наукові ідеї, здобутки та життя економістів – лауреатів Нобелівської премії) / М. В. Довбенко. – Київ, 2000. – С. 254–257.
- Шиманська О. Новаторський аналіз рівноваги в теорії ігор та його застосування в економіці : [Дж. Неш, Дж. Харшані, Р. Зелтен] / Оксана Шиманська // Вісник Тернопільського національного економічного університету : наук. журн. / [голов. ред. А. Ф. Мельник]. – Тернопіль, 2009. – Вип. 2. – С. 117–121.
